| |
|
Пригріло. І... почалося — інакше не скажеш. Знову на Карпати ринула хвиля туризму. З одного боку, це втішно: люди прагнуть оздоровлюватися, зміцнюватися, пізнавати край і себе. А з іншого боку — лячно за здоров’я наших гір. Бо їх освоєння, а то й нещадна експлуатація далеко не завжди Карпатам на користь. Говорено-переговорено про те, що туристи часто по-варварськи ставляться до гір, смітять, нищать, поводяться так, наче наступні покоління уже не матимуть потреби відпочивати на природі. Але туристи складають лише невеликий відсоток тих, хто на свій розсуд (чи й без розсуду) ґаздує в горах. Продається карпатська земля, розростається інфраструктура, вторгнення у природу відбувається нестримно і не завжди врегульовано. Ясна річ, що існують якісь закони, приписи. Але лише сліпий не побачить, наскільки вони безсилі. Втім, якщо в державі ситуація загалом досить хаосна, то не може вона бути кращою на окремо взятій території.
В одному західному виданні нещодавно опублікували результати дослідження: розлучення шкодить довкіллю. Мовляв, якщо сім’я користувалася однією газовою плитою, одним холодильником, однією системою опалення і т.д., то після розлучення усі побутові прилади колишні чоловік і жінка використовуватимуть окремо — кожен свої. От до чого додумалися, правда? Трохи аж смішно. Втім, це свідчить, що десь уже замислюються навіть над такими нюансами, турбуючись про навколишнє середовище. Публікують у пресі, обговорюють, акцентують увагу. І це вже неабиякий крок. Нам до такого рівня суспільної свідомості ще далеко...
Хвилю освоєння Карпат в одну мить не зупиниш. І у кабінети державних мужів, які самі не проти взяти побільше від цієї чудової території, не скоро достукаєшся. Що ж залишається? Стукати до свідомості одне одного. Зрештою, якщо низи не захочуть, то верхи не зможуть. Як саме стукати, кожен зокрема знає краще. Мабуть, варто вперто соромити тих же варварів-туристів і темних горян (хай вибачать таке до них звертання). Горяни, будьте гордими — бережіть свою землю. Бо інакше станете рабами на чужій для вас карпатській землі. Туристи, шануйте ці гори, бо інакше вам доведеться їздити в чужі... Закарбуймо собі: це наше, воно безцінне, іншого ніколи не буде. І можна збиратися в гори — оздоровлюватися, міцніти тілом і духом, пізнавати край і себе — з Божою поміччю і з «допомогою» Карпат.
Редакція |
|
 |
|
 Зимовий маршрут хребтами Полонина Красна та Боржава із відвіданням Теребле-Ріцької ГЕС, запропонований тернопільським спортивно-туристським клубом, можна сміливо назвати екстремальним. Адже його учасники за дев’ять днів подолали понад 170 кілометрів спусків та підйомів, понад двадцять гірських вершин — і все це за складних погодних умов. Розрахована така мандрівка виключно на фізично підготовлених і досвідчених туристів, вимагає доброго спорядженням та обов’язкового використання GPS-навігатора. 
|
 |
 Сергія Фоменка ? Фому ? фронтмена відомого гурту «Мандри», мабуть, знають усі шанувальники сучасної української пісенності. Мандрівне життя ? його стихія. Це відображається й на творчості співака. Про своє музичне оточення, творчі задуми, стиль відпочинку, захоплення та мрії Фома розповідає кореспондентці журналу.
|
|
|
 Споконвіків люди ставилися до вовка як до ворога. Не дивно, що ареал поширення Canis lupus lupus загрозливо зменшився. У публікації розповідається про те, яка ситуація склалася з популяцією цього виду в Українських Карпатах. Ви дізнаєтесь про уклад життя сіроманців, про закони вовчої зграї, про те, як перетинається існування вовків з людською цивілізацією. Колоритно доповнює картину міфологія: на сторінках журналу горяни розповідають про карпатського вовкулаку.
|
|
 Столиця Закарпаття Ужгород немислима без її символу і хранителя ? фортеці Унґ. Замок, зведений слов’янами понад тисячу років тому, свого сучасного вигляду набув наприкінці XVII століття. Тоді, із завершенням чотирьохсотрічного панування династії Другетів, Унґ потрапив у власність угорського магната Міклоша Берчені і став великосвітським центром культурного та політичного життя. Але згодом розквіт змінюється занепадом. На початку XVIIІ століття скарби пограбованого австрійцями замку опинилися у Відні. Згодом будівля перейшла у власність уніатської єпархії — тут відкрилася духовна семінарія. А з 1945 року і донині у фортеці діє багатий своїми численними експозиціями краєзнавчий музей.
|
|
|
У номері ще багато чого цікавого:
|
|
Ми вам розкажемо:
— куди краще піти, поїхати, попливти, полетіти
— де і що цікавого можна побачити
— як це роблять інші
— як підготуватися до мандрівки, відпочинку
— де і як при цьому можна спати, їсти, розважатися
— у що це вам обійдеться
Ви переконаєтесь, що:
— про карпатський регіон знаєте далеко не все
— вас ще можна здивувати
— ваші фізичні можливості більші, ніж ви гадали
— старіти завжди рано, пізнавати світ ніколи не пізно
І навіть, якщо ви не готові покинути домівкуі рушити у подорож, почніть з легшого — з мандрівки сторінками журналу «Карпати». Тут ви знайдете динамічні тексти, соковиті фотознімки, корисну, а часом і унікальну інформацію та безліч яскравих вражень.
ЖИВІТЬ З НАМИ ЦІКАВО!
Ми дякуємо нашим постійним читачам та цінуємо вашу підтримку і теплі відгуки. Ось деякі з них:
«…Це видання я купую з першого дня його виходу у світ. Журнал надзвичайно цікавий та корисний. Особливо це стосується тих, хто «хворіє» гірським туризмом, активним відпочинком та цікавиться традиціями нашого краю і ближнього зарубіжжя. Я сам запеклий турист, який не уявляє свого життя без походів в гори, подорожей цікавими місцинами нашого краю. І взагалі я прихильник активного виду відпочинку».
Ігор Меліка, м. Мукачеве
«…Оформляю передплату на півроку, виходячи поки що з якості тільки одного номера… До чого ж гарні фотографії і якісний текст! …В Карпати замість моря їздимо влітку щороку з дітьми — 7-річна Настя сама мужньо долає вершини, а Володя (3 роки) поки що це робить на татовій шиї…»
Фоміна Олена, м. Бровари
«…Передплатила «Карпати» на 11 місяців, на жаль пізно спохопилася, січневий номер замовила вже через Інтернет. …Чудовий журнал, несе стільки тепла, позитиву і гарних емоцій… »
Кончаківська Валерія, м. Київ
«Гортаючи сторінки каталогу, випадково натрапила на «Карпати…» і для спроби передплатила журнал на півроку. Але після першого ж номера твердо вирішила передплатити й на друге півріччя. Я просто в захваті від прочитаного, немає нічого не потрібного, усе захоплює. …Журнал передаю із рук в руки, з оселі в оселю. Його вже прочитало усе наше село, всі мої друзі і колеги по роботі...»
Вікторія Дімітрієва, с. Першотравневе, Харківська область
«…Ви випускаєте прекрасний журнал про наші прекрасні Карпати — перлину України. Моя професія пов’язана з викладацькою діяльністю і я вже другий рік є постійним читачем журналу разом з моїм чоловіком і синами…»
Неоніла Василівна, м. Ужгород
«Вітаю вас із добрим «гірським» і не тільки журналом, цікавими статтями, захоплюючими мальовничими мандрівками (з опису яких я скористалася — дякую!)»
Мар’яна, м. Львів
«Читаю журнал від №1 і маю в колекції всі числа «Карпат». Із великим задоволенням передплатила журнал на весь 2007 рік. …Зичу вам творчого кола читачів і дописувачів! Незабутніх зустрічей!»
Оксана Кришталева, м. Львів
«…Ваш журнал зберігаю і час від часу перечитую… Моїм захопленням є гірські лижі, фотографія, туризм загалом. Дуже люблю наші Карпати…»
Лариса Блок, м. Львів
|
|
Про нас
