Фестиваль «Дністровська Рура»
16-24 серпня 2007 р.
Тиждень на Дністрі
Текст: Марія Скира («Новий погляд»)
Подорожувати поїздом чи автомобільним транспортом звикли всі, а от поплавати на човні нагода випадає не щодня. Таку можливість подарував шанувальникам активного відпочинку туроператор «Карпати. Туризм. Відпочинок», який вперше організував історико-етнографічний сплав Дністром «Галич — Хотин».
Поставивши собі за мету привернути увагу громадськості, туристів та туристичних організацій до рекреаційного потенціалу Дністровського каньйону, а також продемонструвати історичні та архітектурні пам’ятки побережжя, організатори таки зуміли впоратися із завданням на найвищому рівні… Першим в окресленому маршруті — стародавній Галич. Тут групу зустрічають з хлібом-сіллю дівчата у національному строї. Усі знайомляться та дружньо вирушають на екскурсію історичним містом… Першого дня водники-туристи пропливли 49 км. На жаль, приєднатися до екскурсійної групи я змогла лише на другий день сплаву — біля села Кутище Івано-Франківської області — вранці 17 серпня… З польової кухні околицею линув смачний запах вареної картоплі із ковбасою, яку готував найкращий шеф-повар на Дністровському каньйоні Сергій Дідич... Дністерський каньон — один з найбільших та найунікальніших у Європі. Природа тут дика і незаймана, на березі не побачиш туристичних баз — їх будівництво лише у планах… Перша зупинка — село Коропець. Найвизначніша архітектурна споруда тут — палац австрійського намісника Галичини Казимира Бадені. Екскурсовод Петро Перекліта розповідає історію палацу, який збудували наприкінці ХІХ ст. Біля палацу — столітні тополі — все, що залишилося від колишнього паркового ансамблю, який займав десятки гектарів… До села Петрів доплили, коли споночіло. Залишилося лише розставити палатки, повечеряти під зоряним небом та заснути, слухаючи спів сусідів під гітару, які ще після 44 км мали сили сидіти до другої години ранку… Наступного дня нам треба було пропливти зовсім небагато — 16 км, тому майже не гребли, віддавшись на поталу дністровській течії. Відвідали вапнякові печери на березі річки. Вони століттями слугували домом для монахів-відлюдників... Також усі сфоторгафувалися біля водоспаду «Дівочі сльози», з якого вода спадає моховим покривом… У Незвиську (Івано-Франківщина) нас зустріли музики фестивалю молодих етно-фолк колективів «Дністровська рура». До півночі — танці під музику місцевих виконавців, а потім — смачна юшка зі свіжої риби та шашлик під дністерським небом. Третого дня довелося плисти до вечора. Зупинилися лише біля села Раковець, щоб оглянути самотню вежу, що єдина збереглася після татарсько-турецької навали 1676 року, яка повністю зруйнувала замок…До Хотина я не доплила, як і весь екіпаж. Тижня вистачило для того, щоб побачити багато цікавих місць, якими так щедро всіяне узбережжя Дністра. Тур фірма планує зробити постійним, проте розділить його на кілька маршрутів. Учасники зможуть приєднуватися на будь-якій зупинці та покидати річку при першій потребі.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 
| 
Про нас
