На Піп Іван із Дземброні

Віртуальний тур на Піп Іван.

Керування панорамою: для обертання використовуйте стрілки (вверх, низ, ліво, право) на клавіатурі, або в нижньому меню вікна панорами. Щоб переходити між панорамами натискайте на "блискавки", або стрілки. Радар на карті (карта зліва зверху) показує ваше місцезнаходження і напрямок в якому Ви дивитесь. Дивіться панорами в повноекранному режимі.

Touch to the PIP IVAN відео з походу від Руслана Генкалюка

На Піп Іван із Дземброні.

Нетривала, але захоплююча та достатньо небезпечна мандрівка найкоротшим маршрутом до титульної* вершини Чорногірського хребта з Білим Слоном на маківці може подарувати цілий букет вражень, стати добрим випробуванням для початківців та повернути молодече натхнення сивочолим. Верхи й кам’янисті східні схили Чорногори, вершини Смотрич (1894 метри), Вухатий Камінь (1850 метрів) ще до середини травня бувають вкриті снігом, тоді як у близьких улоговинах цвітуть крокуси та впиваються соком землі трави й дерева. От тільки не треба нехтувати заходами безпеки — кліматичні умови тут надто примхливі, навіть серед літа погода може різко змінитися, температура — впасти до нуля.

* У науковому апараті гора Піп Іван (2020 метрів) фігурує як Чорногора, від неї походить назва найвищого хребта Українських Карпат.

На Піп Іван із Дземброні

Не те Берестечко

Маленьке гуцульське село Берестечко не має нічого спільного з містечком на Волині, де влітку 1651 року війська Богдана Хмельницького продемонстрували героїзм у програній битві з польським військом Яна ІІ Казимира. Нетиповий для Гуцульщини офіційний топонім — незграбний витвір радянських часів, покруч від старої назви Берестецька Дземброня, що так і не прижився в народі. Типові садиби горян розкидані в долині потоку Дземброня, що бере свої витоки з-під однойменної вершини (1878 метрів) Чорногірського хребта і впадає в Чорний Черемош.

При тому, що Берестечко-Дземброня, як і сусіднє село Бистрець, — місце старту кількох популярних туристичних шляхів, сполучення з ним аж ніяк не назвеш зручним. Єдиний прямий автобус виїжджає з райцентру Верховина пополудні, ще кілька пасажирських маршрутів (до села Зелене) зупиняються на розвилці, від якої до центру Дземброні чотири з половиною кілометри. Якщо діставатися сюди з Ворохти, через яку курсують і потяги, на перекладних, то можна вийти на перехресті в селі Ільці перед Верховиною та ловити попутки, що рухаються в напрямку Буркута (на перехресті встановлено відповідний вказівник). Найкраще, отже, діставатисядо місця пішого старту власним транспортом або, з дозволу сказати, чартерним рейсом, винайнявши перевізника хоча б у тій же Ворохті.

На Піп Іван із Дземброні

У Дземброні навпроти автобусної зупинки є продуктова крамниця, за якою на пагорбі стоїть каплиця. Трохи далі, справа, — цегляна будівля школи. За школою дорога праворуч веде до Бистреця. Ми ж повертаємо ліворуч, вгору, та проходимо повз крайню в цьому напрямку сільську садибу. (На одній із будівель нанесено червоний маркер.) При потребі на подвір’ї можна залишити авто, господиня також за помірну плату приймає подорожуючих на ночівлю. Трохи вище садиби встановлено дороговказ з інформацією про шлях на Піп Іван. Дорога веде через ліс до полонини, справа від неї, як орієнтири, ростуть два велетенські буки. 

Менше години не надто складного підйому — і ми виходимо на полонину, посередині якої стоять великі кошари. Справа від них витікає струмок. Якщо вже вечоріє, тут можна заночувати (на полонині є місця для стоянок).

На Піп Іван із Дземброні

І Смотрич теж вухатий

Якщо вирушити від кошар маркованою дорогою вправо, роблячи не надто великий двокілометровий гак, можна, траверсуючи кам’янистою лісовою дорогою північний схил Смотрича, вийти до верхів’я потоку Мунчель. Трохи вище, праворуч від дороги, шумить мальовничий водоспад з трьох каскадів. Далі дорога веде вгору на хребет та вершину Вухатого Каменя. Назва, як не складно здогадатися, походить від форми скельного утворення, що нагадує вухо якоїсь міфічної істоти. З цієї вершини можна обсервувати (Від латинського observare — спостерігати. Звідси й «обсерваторія».) величну Чорногору, сусідні групу Смотрича, гору Степанець, долину Дземброні, хребет Кострича на півночі…

На Піп Іван із Дземброні

Пряма стежка до гори Смотрич веде від кошар на захід. Одразу за полониною в невеликій смузі лісу починається гряда каміння. Підйом дуже стрімкий, під 45° — буквально на кілометрі лінійної відстані треба осилити 450 метрів висоти до вершини Середній Смотрич (1649 метрів). Одразу за смугою лісу праворуч від стежки — стрімкий схил. Взимку та навесні тут утворюються лавинонебезпечні снігові карнизи, тому краще триматися лівого боку. На відкритій місцевості виступають численні скельні утворення. На шляху до вершини Смотрича проходимо свого роду кам’яні ворота. У негоду в нішах за каменями можна сховатися від вітру та опадів. Підйом стає дещо пологішим, та все одно, на два кілометри від полонини до вершини навіть за сприятливих умов треба витратити зо дві години. Велетенський камінь з гротом також вивершує Смотрич. Не треба надміру фантазії, аби й у ньому розгледіти вухо.

На Піп Іван із Дземброні

Звідси краєвиди може ще багатші, ніж з Вухатого Каменя: далеко на півдні відкривається масив Мармароських Карпат, на сході — група Зміїнської – Скупової. А прямо перед очима на південному заході — Піп Іван (Існують різні версії походження цієї назви гори. Одна з них виводить топонім навіть від імені апостола Іоана Богослова) з обсерваторією.

Дорога до нього вже здається легкою й простою. Та розслаблятися рано — бувало, й на вірній стежці хребтом траплялися халепи. У кінці березня цього року, на щастя, без жертв, але поплатилися за легковажність триденним митарством без їжі та належного спорядження п’ятеро чеських туристів, що хотіли «пробігтися» Чорногорою.

На Піп Іван із Дземброні

Серед руїн

Хребет Смотрича відходить на північ від вершини, ми ж спускаємося на захід, до перевалу Над Квадратом. Обабіч стежки сліди Першої світової — сувої колючого дроту, залишки кам’яних укріплень та штабних капонірів. За ясної погоди зліва від перевалу з гори чітко видно квадратної форми фундамент. Це все, що залишилося від туристичного притулку, збудованого в 1930 роках на висоті 1742 метри. Він міг приймати до 50 туристів. На той час це був найвисокогірніший об’єкт туристичної інфраструктури міжвоєнної Польщі (навіть Закопане не могло похвалитися подібним). Зараз це одне з найзручніших місць для стоянки. Неподалік фундаменту бере початок потік Погорілець, тож з водою проблем нема. (Хоча останніми роками в Карпатах пересихає чимало джерел — подекуди через нещадні вирубки, підсилені глобальним потеплінням, ситуація близька до катастрофічної).

На Піп Іван із Дземброні

Справа до перевалу примикає стежка з Вухатого Каменя. На вершину з обсерваторією звідси можна йти двома шляхами. Продовжуючи рухатись на захід, вийдемо до прикордонного стовпчика № 18, що стоїть на хребті між горами Дземброня та Піп Іван. (Правда, в народі цю улоговину на хребті називають Поганим Місцем). Інший шлях плавно виводить східним схилом на хребет приблизно за півтора кілометра до вершини. На цій стежці також треба вважати на снігові карнизи. Так чи так, менше як за годину ви зможете торкнутися кам’яної шкіри Білого Слона. Під час підйому, особливо в тумані, обсерваторії не видно майже до останку, і лиш здолавши кілька терас, раптом опиняєшся перед рукотворним велетом.

На Піп Іван із Дземброні

Власне, через розміри високогірна обсерваторія, що мала п’ять великих за лів для наукових робіт, 43 житлові кімнати, шестиметрового діаметру вежу, електростанцію, систему опалення, найпередовіше на той час обладнання, назвали Білим Слоном. Відповідала ця назва й вигляду здалеку. Подумати лише: для теплоізоляції метрової товщини стін використали коркове дерево.

Про обсерваторію писано й говорено дуже багато. Зазначимо лише, що її будівництво було одним з найамбітніших проектів міжвоєнної Польщі. Славу американської обсерваторії на горі Вашингтон (1917 метрів, штат Нью-Гемпшир) треба було перевершити (хоча б у буквальному розумінні — на 110 метрів). На проект не шкодували коштів і сил. Та існування обсерваторії виявилось надто коротким. Її відкрили в липні 1938 року, присвятивши пам’яті «батька» Другої Речі Посполитої Юзефа Пілсудського (напрошується ще одна аналогія з Джорджем Вашингтоном), котрий помер незадовго до того. А у вересні 1939 року почалася Друга світова війна, Польща втратила обсерваторію разом з усією Галичиною. (Матеріали досліджень астрономів та метеорологів, частина обладнання опинилися в Румунії). На сьогодні всі проекти «реанімації» Білого Слона не йдуть далі декларації намірів. А «камінний господар» Чорногори з року в рік все більше руйнується та начиняється побутовим сміттям.

На Піп Іван із Дземброні

Спуски стрімкі та пологі

З Чорногори можна повернутися тим же маршрутом або продовжити шлях у різних напрямках. Якщо повертатися до перевалу, то пізнавальним і навіть корисним буде спуск через Вухатий Камінь (підйом у зворотньому напрямку описано вище). Стежка до полонини не настільки стрімка, як зі Смотрича, що досить суттєво у мокру погоду. З Попа Івана добре проглядається ще пологіша стежка на південний схід, крізь криволісся, в обхід гори Шурин (1723 метри) повз невелике гірське озеро Марічейка. Нею далі виходимо на полонину Шурин, де є кошари й колиби, — тут можна зручно влаштуватися на ночівлю. Далі стежка виводить до потоку Шибений, переходить в добротну, як на тутешні стандарти, дорогу, якою просто зійти до прикордонного КПП. Звідси тричі на день курсують автобуси. (Дуже рекомендуємо мати при собі документи, аби не завдавати клопоту прикордонникам). Від обсерваторії до КПП більше 10 кілометрів.

На Піп Іван із Дземброні

На південний захід від Попа Івана лінією колишнього чесько-польського кордону відходить ще одна дорога, якою можна зійти до закарпатського села Луги, або мандрувати далі на південь. Однак це вже інші маршрути. 

На Піп Іван із Дземброні

Натомість дуже часто туристи обирають як продовження одноденний перехід від обсерваторії до Говерли, чи й далі до Петроса. Такі виправи зазвичай влаштовують для туристів із Західної Європи професійні та щонайменше англомовні провідники. Але на Чорногорі слід завжди бути пильними та обачними — навіть досвідченим траплялося тут зблукати.

Тому, і не тільки тому, вирушаючи в похід із Дземброні, попереджайте про вихід принаймні найближчі аварійно-рятувальні пости: у Верховині (командир Василь Кобилюк, тел. (03432) 2-19-14, 2-19-41); у Ворохті (командир Михайло Савчук, тел. (03434) 4-11-49, 4-13-97). 

На Піп Іван із Дземброні

текст: Володимир ЗАНИК

фото: Тарас ДУТКА


Короткий опис маршруту

село Дземброня (Берестечко) Верховинського району Івано-Франківської області (800 метрів) — гора Смотрич (1894 метри) — перевал Над Квадратом (1760 метрів) — гора Піп Іван (2020 метрів) — спуск тим же маршрутом. Перепад висот 1220 метрів. Приблизна протяжність маршруту — 18 кілометрів, тривалість — один-два дні (залежно від метеоумов та часу старту). Можливі варіанти спуску чи продовження маршруту: в Дземброню через гору Вухатий Камінь (1850 метрів); з Попа Івана на південний схід повз озеро Марічейка до злиття потоків Шибений і Погорілець та прикордонного КПП в присілку Шибене; Чорногірським хребтом на північний захід до Говерли (приблизно 18 кілометрів) зі спуском на Заросляк.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання