| |
П’ятеро залишилися під лавиною
текст: Марія МИКИЦЕЙ
фото: Тарас ДУТКА
 В березні цього року в районі гори Близнеця під лавиною загинули відпочиваючі-лижники, що приїхали сюди із Чернівців. Ось як і чому так сталося.
(Матеріал подається в скороченні)
...Найтрагічніше в цій історії те, що це був не збіг фатальних обставин, які інколи, як відомо, сильніші за людину, це був ланцюг, який почався з легковажності й нехтування елементарними правилами поводження в горах... А гори такого не люблять.
Отож, після кількаденного відпочинку, коли до поїзда на Чернівці залишалося дві години, група з восьми туристів вирішила ще раз проїхатися схилами та вдихнути на повні груди гірського запаморочливого повітря. Але катання знайомими трасами вже не надихало — хотілося чогось особливого, незвіданих і незайманих снігів. І знехтувавши всіма знаками застороги та загороджувальною сіткою, зігнорувавши застереження інструктора, який попереджав про небезпеку сходження лавини, група рушила туди, де ніхто не катався — на зворотній бік гори Стіг. Вони були молоді, середній вік — приблизно 30 років, мали чудове дороге спорядження і весь світ лежав перед ними. Це тривало доти, поки гірськолижники не зрозуміли, що заблукали: прекрасний рай став чужим, незнайомим і небезпечним.
 Потім, коли відтворюватимуться всі події цього трагічного катання, з’ясується, що група обговорювала, яким маршрутом рухатися далі. Було два варіанти. Перший — вниз. Другий — вибиратися нагору. Як каже Олег Ковтун, якби вони пішли низом, нічого би не трапилося: трохи б довше йшли — довелося б долати приблизно 20 кілометрів — але безпечно і без проблем вийшли би на Косівську поляну, а звідти — рукою подати до цивілізації. Але — молодість та обмаль часу, і буквально у вольовому порядку приймається рішення скористатися швидшим, але важчим шляхом — підніматися нагору. Вони йшли, вгрузаючи у високі сніги, тримаючи лижі в руках, «підрізали» лавину і спровокували її сходження. Все відбулося за одну мить: згори впала величезна спресована маса снігу, і туристів буквально утрамбувало у схил. Їх потім так і знайшли — з піднятими на рівні плечей руками...
Тим, що йшли крайніми, пощастило двічі. По-перше, на них впав край лавини, так званий язичок, тобто їх накрило не десятиметровим шаром снігу (якби це трапилося, загинули б усі), по-друге, серед них виявився один, який мав досвід перебування у надзвичайних ситуаціях і знав як діяти. Він встиг, почувши шум, викинути догори руку... Ця рука, подовжена за рахунок палиці, врятувала йому життя. І на щастя, її довжина була менша, аніж товщина снігу, яка його накрила. Чоловік рукою зробив собі отвір, забезпечивши доступ повітря, і почав поступово викопуватися зі снігу. Коли йому це вдалося остаточно, почав відкопувати товариша, який знаходився найближче від нього. Вдвох вони звільнили третього, і хоча потерпілий вже був без свідомості, завдяки їх грамотним і правильним діям вони надали йому допомогу і врятували...
Решту п'ятьох відкопали з-під снігу закарпатські і прикарпатські рятувальники через декілька днів. Якби не врятовані, які вказали місце трагедії, їх би знайшли тільки влітку, коли б зійшов сніг...
 на початок
| |
Про нас
;)
;)
