| |
 Він лагідний звір*
текст: Володимир ЗАНИК
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО
(Матеріал подається в скороченні)
Чотирирічний Юрчик, побачивши, як підкрадається його ровесник-конкурент, прожогом кидається навперейми. «Ух, я тобі! Це мій гарем!..» Насправді він не говорить нічого, бо Юрчик — це дикий кабан, вожак стада, який володарює над одинадцятьма самками та ще кількома десятками молодняку. А конкурент-невдаха через фізичну ваду явно поступається Юрчикові в силі та змушений триматися осторонь. Як правило недоїдає, наблизитися до самки взагалі не має змоги. Це типова ситуація в існуванні біологічного виду Sus scorfa (кабан, або дика свиня). Нетипово хіба те, що грізному вожакові випадає аж так розкошувати (в природі кабанам властива обмежена полігамія, одна-три самки на одного самця). Незвично й те, що цей боров реагує на кличку Юрчик (хоч і не завжди) — популяцію диких свиней розводять у 60-гектарному вольєрі Рогатинського держлісгоспу на Івано-Франківщині.
 Не для мисливців
Кабан, або вепр, або, як іноді кажуть в Західній Україні, дик — один з найпоширеніших видів фауни Євразії. Він водиться по всій Європі аж до Скандинавії, на більшості території Азії, включно з тропічними районами. В багатьох регіонах це основний та дуже ласий об’єкт полювання (як для людини, так і для крупних хижаків, зокрема вовків). Скажімо, у Північній Африці популяції кабана повністю винищені людиною. Відомо понад 25 підвидів цього виду, що різняться розмірами, пропорціями тіла, пігментацією. Проте всі вони мають типовий вигляд кряжистої, осадкуватої тварини з великою клиновидною головою, пружною щетиною, яка утворює на спині гребінь. Дорослі особини мають довжину тіла 130-175 сантиметрів, висоту до 100 сантиметрів та вагу 110-150 кілограмів. Великі самці, сікачі, можуть сягати значно більших габаритів та важити до 275 кілограмів. З роками у самців виростають великі ікла (нижні називають шаблями, верхні — люльками). У всіх самок однаковий період вагітності, а поросята народжуються смугастими. Зазвичай у природі дикі свині паруються раз на рік (період гону), в Карпатському регіоні це переважно кінець листопада. А приплід з’являється в другій половині березня.
 На противагу поширеному уявленню про те, що кабани небезпечні для людини та домашніх тварин, бувалі мисливці стверджують: у 95 відсотках зі ста несподівана зустріч з кабаном людині нічим не загрожує. Наш консультант, провідний мисливствознавець Рогатинського держлісгоспу Микола Горішній розповідає, що звір може напасти на людину в трьох випадках. По-перше, самець небезпечний в період гону. По-друге, самка (льоха) виявляє агресію, якщо зробити спробу впіймати порося, і воно заверещить (це навесні). Найстрашніша ж зустріч — з пораненим звіром, підранком. Але така небезпека чигає передовсім на необачного мисливця.
...Саме наявність корму, а також захищеність угідь визначають місце перебування кабанів. Зокрема в Карпатах, у хвойних, чи як ще кажуть, голкових лісах, дик буває рідко. Натомість він полюбляє гущак — малопрохідні лісові хащі, де можна безпечно залягати на якийсь час, для самки — вигодовувати поросят, а також дубові та букові ліси (жолудь і буква, себто букові горішки — улюблена і дуже корисна для кабана їжа).
Про полювання та розведення
 ...Зараз саме в розпалі сезон полювання на копитних (у тому числі кабана), який розпочався в кінці жовтня та закінчиться 31 грудня. За словами Миколи Горішнього, у цей період лісництва держлісгоспу щосуботи та неділі приймають по три групи мисливців, у кожній з яких в середньому по десять стрільців. Мисливці купують ліцензії на відстріл, разом з послугами лісництва це обходиться приблизно по 50 гривень з особи. На кабана полюють колективно, в групі має бути мінімум семеро людей — на виділі в 5-6 гектарів влаштовують облогу, і якщо стрільців менше, звірі можуть вислизнути. В цих угіддях (загалом понад 9 тисяч гектарів) у природі достатньо кабана, вважає мисливствознавець, — приблизно 70-75 особин. Взимку їх трохи підгодовують.
 Через те звірів, яких вирощують у вольєрі, в угіддя не випускають — їх або реалізують іншим господарствам живцем, або продають м’ясо престижним ресторанам. Кілограм дичини коштує 40 гривень. Мисливці відстріляну здобич викуповують у лісництв по 20 гривень за кілограм. У вольєрі полювати не дозволено нікому. За тваринами доглядають цілий рік — годують жолудями, зерном та буряками, щеплять поросят проти інфекційних хвороб тощо. Це вольєрне господарство зараз є одним з найбільших у Західній Україні. В ньому утримують від 60 до 90 голів кабана, а також деяких інших копитних.
Полювання — специфічна чоловіча розвага (хоча, чому лише чоловіча?) з особливими неписаними правилами, які з роками перетворюються в легенди, бувальщини, побрехеньки. Одне з головних правил — на полюванні всі рівні. Виняток робиться хіба для новачка, який вийшов на кабана (в даному випадку) вперше. Кажуть, у деяких товариствах існує специфічний обряд «ініціації» — новоспеченому мисливцю дають випити ще теплої свіжої крові. Але традиційно чорну тягучу рідину замінюють повною (що більша — то краще) чаркою прозорої рідини домашнього виробництва, градусів на 60. Новопосвяченому на шапку чіпляють жмут щетини, а обличчя і чоло позначають кров’ю вбитого ним звіра. А от мисливець, який схибив, не поцілив у звіра, до кінця дня стає об’єктом насміхань. Найгірша кара — після полювання йому не дозволено вживати спиртне...
* Пряма цитата з вірша Ю. Андруховича «Єдиноріг»
 на початок
| |
Про нас
;)
