| |
текст: Наталія КУШНІРЕНКО
фото: Денис ОВЧАР
(Матеріал подається в скороченні)
 На форумі одного із сайтів, присвяченого сноубордингу, п’ятий місяць поспіль обговорюється питання: на чому краще кататися в горах — на лижах, на борді, на дупі чи на чомусь іншому? Варіант третій поки що переважає.
Якщо прагнеш вітру в лице і фонтан адреналіну у кров, а на гірських схилах майже немає снігу, то варто сісти «на п’яту точку». До того ж, теперішня запізніла і безсніжна зима не залишає вибору. Радість від спусків санами-тобоганами, сноутюбами і «підгузками» не до порівняння з катанням на цераті.
З власного досвіду радимо починати з «підгузків» і поступово підвищувати рівень майстерності. Це спорядження нагадує пластикову шуфлю з короткою, також пластиковою, ручкою. Ручка пласка і має на кінці один або два отвори. Якщо почуєте від когось, що кількість отворів визначає призначення — мовляв, «підгузки» для жінок чи чоловіків відповідно — не вірте. Насправді це зроблено для того, щоб триматися і керувати.
 Як у казці про Івасика-Телесика, сідати треба на лопату. Розміри шуфлі не дуже великі, приблизно як кришка від стандартної табуретки. Тож поміститися слід так, щоби ручка була між ногами. У «підгузка» є верх і низ: ставимо на сніг хвилястою поверхнею (вона пом’якшує ковзання), а сідаємо у заглиблення. А тепер — піднімаємо ноги, відштовхуємося і — вниз. Пильнуйте, щоб не наїхати на пеньки і трампліни...
Інша річ — сани-тобогани. З ними пеньки не такі страшні, і трампліни залишають по собі м’якші враження. Взагалі-то, санами цей витвір назвати можна лише умовно. Велика пластикова тарілка (60 сантиметрів у діаметрі) має два овальні прорізи-ручки на протилежних боках ободу. Траєкторію тобогану, на відміну від «підгузка», передбачити неможливо. Він то їде по прямій, то виписує криві, то починає крутитися. Керувати тобоганом можна лише частково, нахиляючись у потрібному напрямку... Випасти в принципі неможливо. Швидкість більша, ніж на «підгузку». Інтриги додає те, що достеменно не знаєш, куди тебе врешті-решт понесе.
Але спробувати справжнє вільне падіння з гори можна тільки на сноутюбі. Тюб у перекладі означає «труба», хоча зовні «транспортний засіб» схожий на розмальований скат від КамАЗу. Це велике надувне коло з пластиковим дном і двома ручками. За них треба міцно триматися, щоби не катапультувати в кучугуру на крутому віражі. Надувні «сани» і крутить, і вертить, і кидає з боку в бік так, що здається, наче ти об’їжджаєш мустанга. «Чайникам» варто спочатку опанувати тюб на пологому схилі, і тільки потім вирушати на круті екстремальні виїзди (взагалі-то траси для тюбу повинні бути спеціально підготовлені — тоді вони цілком безпечні)...
* Ґринджоли — низькі й широкі сани без полозів, зроблені з дерева. Нагадують трапецію — розширюються від переднього краю. Вперше такі санки згадав Котляревський у своїй «Енеїді» — у поемі він писав про «ґринджолики». Тепер слово «ґринджоли» вважається притаманним виключно гуцульському діалекту і вживається на позначення саморобних санчат.
 на початок
| |
Про нас
;)
;)
;)
