 Історичні вогні янтарного міста
текст: Зеновій ФЕДУНКІВ
фото: Денис ТРОФІМОВ
(Матеріал подається в скороченні)
Бурштин сьогодні — це передовсім промисловий центр, неподалік від якого працює найбільша на Прикарпатті теплова електростанція. Про Бурштин знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами, адже Бурштинська ТЕС зараз під’єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи. Та, як це не дивно, причини перетворення маловідомого провінційного містечка у знане місто краю слід шукати не лише в минулому столітті, коли зводилася Бурштинська ТЕС, а й у всій його 500-літній історії.
Візуальні орієнтири
Коли подорожуєш північною частиною Івано-Франківщини, навряд чи заблукаєш серед скупчення сіл, розташованих на пагорбах з пласкими вершинами й пологими схилами. Майже звідусюди з Рогатинського, Галицького, частини Калуського й Тисменицького районів у погожу днину видно орієнтир — витяжні труби велетня енергетики Прикарпаття Бурштинської ТЕС. Найвища з них має висоту 250 метрів, тож разом із шлейфом білого, а іноді й чорного (бо не завжди проходить фільтрацію) диму видніється на десятки кілометрів. Однак з наближенням до цього «чуда» радянської доби дає відпочити окові чиста гладінь Бурштинського штучного моря — одного з найбільших і наймальовничіших гідрологічних об’єктів краю. На відміну від більшості морів світу, воно має свій рік і навіть день народження. У жовтні 1964 року бульдозеристи перекрили русло Гнилої Липи і вода почала заповнювати котлован, який копали цілий рік майже шість десятків бульдозерів, грейдерів, ГАЗів та МАЗів...
Із північного сходу до рукотворної водойми прилягає унікальна ботаніко-географічна зона — Касова гора. У 1975 році її визнано комплексною пам’яткою природи загальнодержавного значення. Найбільша цінність цієї території — її буйна рослинність. Реліктовий трав’яний покрив цього природного об’єкта досліджували понад півсотні експедицій. Учені стверджують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду, які можна знайти лише в заповіднику Асканія Нова та Стрілецькому степу Курської області. Десять видів рослин занесені до Червоної книги України.
 Таємниці історії
...Дослідники запропонували п’ять версій пояснення топоніма Бурштин, кожна з яких має свої «за» і «проти». Найбільш правдоподібною видається геологічна. У підручнику з геології і мінералогії, виданому у Львові в 1912 році, можна прочитати про знахідки янтарю (бурштину) у цій місцевості. Урочище, де найчастіше зустрічалася скам’яніла живиця жовтого кольору, назвали Бурштиновим. У кінці XVI століття на цю місцину переселилися жителі зруйнованого татарами чи природною стихією Нового Села (вперше в історичних джерелах згадується у 1436 році). Власник Бурштинового домігся від короля привілею для біженців. У монаршій грамоті населений пункт вже іменувався Бурштином.
...Найбільше зусиль для його піднесення доклав коронний гетьман Речі Посполитої Микола Синявський. Він домігся для нього Маґдебурзького права, у 1554 році запросив сюди мешканців Львівщини, спорудив перший дерев’яний замочок. Хоча він і знаходився на рівнині, все ж був неприступним, бо з трьох боків його оточувало болото Гнилої Липи.
Новий власник — коронний інстигатор (прокурор) Польщі Павло Беное — успішно продовжив розпочату справу, перетворивши місто у потужний торгово-промисловий центр Прикарпаття. Обсяги продажу продукції в Бурштині у першій половині XVIII століття втричі перевищували товарообіг Станіслава (нині обласного центру Івано-Франківськ)...
Граф Ігнатій Скарбек зробив Бурштин центром культурно-освітнього життя. В унікальній пам’ятці архітектури — палаці Скарбеків-Яблоновських, зведеному за проектом, аналогічним проекту Львівського драматичного театру — власник міста зібрав величезну колекцію творів живопису, скульптури, художнього скла тощо. Гості бурштинського палацу могли оглядати картини таких відомих художників доби Ренесансу як Рафаель, Ян Ендер, Ян Хреститель Лампі-старший, Йозеф Грасс, Елізабет Віже-Лебрен, Франческо Альбані... Майже сім гектарів площі навколо палацу займав ботанічний парк із рідкісними деревами, мальовничими водоймами. У парку був вольєр для пташок, що за розмірами дорівнював двом селянським хатам.
На початку ХІХ століття у Бурштині кілька років мешкав син всесвітньо відомого композитора В.-А. Моцарта — Франц-Ксаверій. Він організував тут перший світський хоровий колектив і активно пропагував музичне мистецтво.
 Сакральні святині
 «Візитною карткою» Бурштина здавна були його сакральні святині, побудовані на кошти колишніх власників: костел, церква, монастир сестер милосердя, каплиця-усипальниця.
У старій частині Бурштина, за адресою вул. Бандери, 64, знаходиться найдавніша споруда містечка — костел Святої Трійці. Споруджений він у 1774 році за сприяння власниці міста, побожної діяльної дідички Юлії Жевуської. Майже десять років ним опікувалися ченці ордену тринітаріїв, які займалися викупом в’язнів-християн із турецької неволі. А тоді святиня перейшла до римо-католиків...
Каплиця-усипальниця родини Скарбеків-Яблоновських є типовим для архітектури класицизму кінця XVIII століття меморіальним комплексом. Зведена вона у 1813 році на замовлення графа Ігнатія Скарбека. Тут поховані його донька й дружина, а також знайшли свій останній спочинок кілька князів Яблоновських та сам граф Ігнатій Скарбек...
Третьою за давністю архітектурною пам’яткою Бурштина є церква Воздвиження Чесного Хреста. У церковній літературі вона довгий час датувалася 1802 роком. Однак влітку 2002 року під час реконструкції храму, знімаючи обшивку зі старої маківки будівлі, майстри знайшли запечатану сургучем старовинну пляшку, прив’язану з трьох боків до дерев’яного каркаса. У пляшці виявили записку із текстом польською і латинською мовами. Тут зазначалося, що церкву побудував у 1824 році власник міста граф Ігнатій Скарбек...
Нова кров старого Бурштина
У 40-х роках ХХ століття селище втратило міський статус, а на початку 60-х років — статус райцентру. Однак у заплавній долині Гнилої Липи розпочалося спорудження потужної електростанції, останній блок якої запустили у 1969 році.
Сучасне архітектурне обличчя міста вималювалося в першій половині 1970-х років. Тоді в Бурштині звели цілий ряд житлових будинків, споруд культурного призначення. Селище вдвічі збільшило свою територію і втричі кількість населення. Фінансові вливання дозволили відродити колишні організації й установи, одночасно постали й нові підприємства. Кардинальних змін зазнала інфраструктура. Але у 80-x роках інтерес столичного керівництва до Бурштинської ДРЕС згас, внаслідок чого припинилося фінансування недобудованих об’єктів. Кризові явища в економіці до краю загострили соціально-економічні проблеми. Однак в роки незалежності «зануртувала нова кров» в жилах старого Бурштина і місто зуміло піднятися на наступний виток у своїй історії — розбудуватися, повернути собі статус міста...
 на початок
| 
Про нас
;)
;)
;)
;)
