 Тарас Чубай:
«Світло і сповідь» писав на Вишківському перевалі
текст: Вероніка ЗАНИК
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО, Денис ОВЧАР
(Матеріал подається в скороченні)
Лідер «Плачу Єремії» Тарас Чубай вже давно не мешкає у Львові. Але його поява «в столиці Галичини» чи в Івано-Франківську сприймається як норма, як звичне. Скажімо, у Шевченківські дні Чубай був в обласному центрі Прикарпаття (приїздив сюди і яких два місяці перед тим), щоправда, дуже недовго. Заспівав зі сцени біля ратуші буквально дві-три пісні в «концерті-солянці» — і повернувся додому.
 — Тепер, Тарасе, ти столичний мешканець. А як же бути з «я піду в далекі гори»?
— Я в горах буваю щороку — і на Львівщині, і на Франківщині, і у Польщі, і в Словаччині. Трохи бавлюся в автораллі. Маю задум поїздити Карпатами на «Ниві».
— А ногами?
— Ходжу здавна. Пам’ятаю, було мені років дванадцять-тринадцять, як ми з дорослими лізли на гору Парашку. Це у Стрийському районі. Мою молодшу сестру несли тоді на руках, а я йшов, звичайно, сам. А ось рік тому (27 березня) у мене народилася донька Меланка. І ми з дружиною уже брали її у гори. Щоправда, їхали машиною і мали з собою візочок. У тому візочку вона спала коло Черемоша. І так файно-солодко заснула під шум річки, як рідко коли засинає...
Ходилося на Близниці у Закарпатті, на Говерлу — і з боку Лазещини, і з Заросляка... Водив нас тоді товариш, альпініст. Але найбільше я їжджу в гори з дружиною...
— А працювати в Карпатах ти не пробував?
 — Чого ж ні. Альбом «Світло і сповідь» ми писали в хатці на Вишківському перевалі. Перевезли туди всю студію звукозапису. Ми в тій хатці прожили тиждень. Звичайно, там, у горах, виникає зовсім інший настрій, працюється інакше.
— А як у тебе стосунки з горянами?
— Якщо ти про «гуцульський кілометр», то він мене давно не дивує. Знаю: їхнє «за он тим горбом» означає, що треба буде йти кілометрів 15 і просто це враховую. Але справжньою проблемою місцевого населення є пияцтво. І ця проблема тягнеться ще з часів Австро-Угорської імперії. ...А лемки ще й нюхають «етер» — ефір... А так, ніколи якихось надто неприємних вражень від горян не мав. Прикро лише, що наші гори продаються в чужі руки...
— Щойно ти виступив на франківській сцені і тебе тут сприйняли на «ура». А який концерт тебе найбільше вразив?
— Не можу відповісти на це питання. Кожен концерт — інакший. Але цікавіше працювати, звичайно, на сольних, а не в таких «збірняках». На сольні ходить «своя» публіка, якій хочеться показати і серйозні пісні (переважно в першій частині концерту), а потім і вже давно знайомі, популярні.
— А коли було комфортніше — коли належав до таких собі андеграундних співаків чи тепер?
— А я й тепер не почуваюся «офіційним»...
— В колі друзів співаєш?
— Люблю це.
— А як щодо творчості?
— Закінчую роботу над альбомом «Золота трава». Поки що нічого нового не пишу. Ми награли вже стільки концертів, що тепер треба би їх позаписувати.
— А хто зі співаків світу вплинув на тебе як на особистість?
— Був такий чудовий польський роковий і джазовий музикант, співак Чеслав Неман, який, на жаль, уже помер. І, звичайно, Віктор Морозов — мій вчитель практично змалечку.
 на початок
| 
Про нас
;)
;)
;)
