| |
 Рум’яні «поросятка»
текст і фото: Ігор ПАНЧИШИН
(Матеріал подається в скороченні)
Пундики, пампушки, пиріжки, пироги, ґомбовці, ватрушки... Які ніжні слова. Солодкі. Це не епітети і не компліменти молодицям і дівчатам — це один із тотемів не лише галичан, а й українців загалом. Хто з нас у дитинстві (і так само в дорослому віці) незалежно від кулінарних уподобань і звичок не очікував появи рум’яних запечених пиріжків? Рум’яні боки цих маленьких «поросят», навіть нагадуючи булки, паски і хліб, приховують загадку начинки-сюрпризу. У мистецтві печення пиріжків виявляються не лише таланти ґаздині до тіста, а й вміння створювати різні смаки.
Звичайно, завжди і для кожного існують якісь сакральні, первинні, базові пироги і пампухи. Такі, які ніхто і ніколи не зробить краще, ніж мама, бабця, жінка. Рідко, майже ніколи не заходить мова про пиріжки, випечені чоловіком, чоловічими руками. Чомусь вогонь і прання — прерогатива жінок. Хоча насправді тут, як ніде більше, потрібні неабиякі зусилля рук і пальців — м’язів. Добрих півгодини виминати пружне (чи гливке) тісто до такого стану, щоб воно дістало життя, — тут потрібна сила. Недарма борошно отримало назву «мука». Але сили недостатньо. Необхідні насамперед терпіння і чуттєвість пальців…
  Отож, з одного боку, пиріжки — чи не найпростіша окраса столу й водночас багатий на відтінки смаку, запаху, спогади й алюзії артефакт. Здивувати дуже важко. Важливо створити свій неповторний твір.
Почнемо з класики. Беремо півкіля борошна, склянку води, 10 грамів дріжджів, по столовій ложці олії і цукру, півчайної ложки солі. Замісивши тісто, треба поставити його в тепло на півтори-дві години. Потім поробити кульки і пекти їх у духовці. Такі пампушки є типовими для всієї України. Але підлива чи сос до них різні. Пампушки — чи не найтрадиційніше доповнення до борщів, солянок і інших пікантних перших страв. Часом їх роблять настільки маленькими, що потім можна всипати безпосередньо в зупу. Але найважливіше полити їх часниковою мачанкою…
Пампухи часом печуть в олії. Якщо вони великі, то вже вимагають начинки: м’ясного фаршу, цибулі з яйцем, дрібно посіченої звареної картоплі, рису з яйцем. Отак пампухи стають пиріжками. Але до певної межі. Бо з якогось моменту необхідно виготовляти їх з двох складників — запари і власне тіста.
Запара — це «стартове» тісто, початок остаточного, основного. Запарюємо борошно теплим молоком (зрештою, можна й водою) і заправляємо дріжджами. Через деякий час готуємо звичайне тісто (таке, як на вареники) і змішуємо з запарою. Кладемо цю суміш до баняка, макітри чи виварки і ставимо у... тиху ясно освітлену місцину. Коли в тісті зажевріє життя і воно підніметься, виминаємо його знову і даємо йому спокійно піднятись…
 Найбільш «панською» начинкою є варення з троянди («з рожі»). Це начебто екзотика, але без неї важко уявити пончики (пампушки) і пиріжки. Це варення, здається, зберігається вічно. Свято, на якому відсутні пончики чи пиріжки з рожею, — не свято…
Один з різновидів солодких святкових забав — пончики. Замішуємо добрих півкілограма сиру, п’ять яєць, трохи солі, півсклянки цукру, вісім ложок борошна і зовсім трохи соди. Вимішавши, робимо кульки. А можна й зліплювати пончик з двох частин, додаючи всередину варення. Смажаться пончики в киплячій олії, після чого посипаються цукровою пудрою.
Попереду соковита весна і красне літо. А пиріжки завжди в моді. Смакуйте і вигадуйте.
 на початок
| |
Про нас
;)
;)
;)
;)
