| |
 Космацька забава
текст: Наталія КУШНІРЕНКО
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО
(Матеріал подається в скороченні)
На два дні в селі Косма’ч (Косівський район Івано-Франківської області) зупинявся мандрівний фестиваль традиційного українського мистецтва «Етноеволюція». Музика, театр, кіно, виставки, дефіле, ярмарок, майстер-класи народних умільців, уроки танців і співів, наукові дискусії, літературні читання — імпреза «Космацький Великдень» вирували більше півсотні годин нон-стоп.
...Самодіяльні ансамблі з довколишніх гуцульських сіл — Прокурави, Акрешорів, Брустурова, Яворова, Шепота, Річки — впродовж дня тримали публіку веснянками, ладканнями, гаївками, запальними весільними наспівами. Увечері їх змінювали гурти «Очеретяний кіт» (Вінниця), «Атмасфера», «ДримбаДаДзига», «Даха-Браха» (Київ), «Бурдон» (Львів), «Пропала грамота» (Кам’янець-Подільський), «Видимо» (Сянок, Польща). Танцювали всі, хто як був удатний.
  Торговиця, вона ж — виставка традиційного українського ужиткового мистецтва, зміїлася головною вулицею села. Ліжники, верети, макітри, дзбанки, глечики, тарелі (порцелянові з портретами письменників-класиків і дерев’яні різьблені), стільниці, макогони, булави і авторучки-гуцули, у яких знімаються гачі (штани на гуцульському діалекті), а ще кошики і торбинки (плетені з лози і з ниток), вишиті фіранки, укривала, запаски, крайки, кептарі, сорочки (полотняні, лляні і шовкові, чоловічі, жіночі і на немовлят) — усього не перелічити. Автентики універсальній торговиці додавали лотки зі справжньою полонинською бринзою в бербеницях, сирні коники і писанки.
В рамках «Етноеволюції» у Космачі проходив Третій всесвітній з’їзд писанкарів, на якому свою майстерність демонстрували представники 23-х країн світу. І все ж домінували властиво космацькі, яскраво-помаранчеві з чорними проділами і завитками, великодні яйця. Щойно з-під пензля місцевих майстрів, вони виглядали як дійсно коштовності поруч із пластиковим китайським крамом...
Справжню облогу витримувала театральна сцена. У перший же вечір публіка, якій не пощастило потрапити до актової зали сільського клубу на мім-виставу «Пролог до Макбета» київського музичного театру «Дах», окупувала знадвору вікна і зняла з петель вхідні двері. Щоби бачити гру акторів, молоді люди ставали на стільці і вилізали одне одному на плечі. Нічні кіносеанси у сільській бібліотеці — ретроспектива фільмів Миколайчука і Параджанова та документальні прем’єри молодих українських режисерів — пройшли з не меншим ажіотажем. На кіно прийшли і старі, і малі.
«Космацький Великдень» поєднав елементи кількох уже брендових фестів, які традиційно проходять у Карпатах. У його сценарії відчитувалися складові «Шешорів», «Карпатського вернісажу», гуцульських з’їздів. Організаторам вдалося сплести з них нову, відмінну від інших, тканину фестивалю. Еволюція виявилася ще й у тому, що етнофест залишився у Космачі. Відтепер щороку, як повідомив сільський голова Космача Дмитро Пожоджук, гуцульська столиця зустрічатиме весну великою фестивальною забавою. Очевидно, багатьом вона замінить «Шешори», оскільки міжнародний фестиваль етнічної музики і ленд-арту переїхав з Прикарпаття на Вінниччину, в село Воробіївка Немирівського району.
| |
Про нас
;)
;)
;)
