| |
 Подолати себе і отримати задоволення
текст: Вероніка ЗАНИК
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО
(Матеріал подається в скороченні)
«Що ви, капітане, кажете своїй команді перед стартом?» «Це трохи нецензурно. Кажу, не ... (словом, не бійтесь)». Лом (за паспортом Сергій Титаренко) — капітан білоцерківської команди учасників пригодницької гонки «Marmot екстрім-марафон» — готується до старту. Одночасно заключні приготування проводять ще дванадцять команд з України та Росії. Їх очікує понад 300 кілометрів траси горами, потоками, на канаті через водоспад, по сніжнику на мотузці, катамараном по бурхливій річці, а також байдаркою і плотом через гірське озеро. І все це протягом трьох з лишком діб практично... без сну. Пригодницька гонка триває вдень і вночі нон-стоп.
 Двадцять хвилин — під смерекою
Пригодницькі гонки як вид спорту для України та сусідніх колишніх радянських держав уже не зовсім новина. Хоча якщо в світі такі змагання транслюють в режимі ексклюзив найпотужніші канали, скажімо, Discovery, а в Голівуді про перегони знімають фільми, то в Україні на екстрім-марафони приїздять поодинокі журналісти. Але так, очевидно, триватиме вже не довго. Перші мультиспортивні гонки такого типу провели в 2000 році житомиряни. Один з ініціаторів та організаторів цього заходу альпініст Олександр Олівсон залишається лідером справи й нині. Він очолює асоціацію пригодницьких гонок України. З ним, зрозуміло, можна було поговорити про цей вид спорту і на недавніх пригодницьких гонках «Marmot екстрім-марафон» в Міжгір’ї на Закарпатті. Як пояснює Олександр, суть пригодницьких гонок полягає в тому, щоб подолати заданий маршрут різними активними1 способами (знову ж таки, заданими) у найкоротший час (організатори вказують максимально дозволені рамки)...
Ще одна важлива особливість перегонів — мультиспортивність. Учасники мусять не лише добре «ходити горами», а й орієнтуватися по карті (один з можливих елементів марафону — спортивне орієнтування), бути велосипедистами, можливо, скелелазами чи альпіністами, туристами-водниками і т.д. Тобто значною мірою універсалами. Американці б сказали — суперменами. І супервуменами.
 «Жінка не буває найслабшою»
До речі, про вумен. Традиційною командою у пригодницьких гонках класу так званої «експедиції» (довгий маршрут) є «мікст», тобто троє чоловіків та одна жінка, або три жінки й один чоловік. Досвідчений марафонець Олександр Олівсон говорить, що в його командах жінки ніколи не були найслабшими...
Але бувають і такі. Перед стартом «Marmot екстрім-марафону» нам випало поспілкуватися з четвіркою москвичок. З чотирма дівчатами, серед яких нема професійних спортсменів, а є юристи й бухгалтери. Їхній лідер Анна розповіла, що брала участь і в чемпіонаті світу з пригодницьких гонок, проходила марафон в Альпах, де на маршруті треба було набрати сумарну висоту у 24 кілометри. Тобто гори Карпати її в принципі не лякали. А приїхала вона позмагатися на Закарпаття, бо в Росії таких тривалих гонок (аж на три доби) поки що не проводять. На сон протягом цих трьох діб Анна «відвела» команді дві години. Між іншим, москвички у «Marmot-марафоні» стали другими, пропустивши вперед лише ужгородську команду, котра, зрозуміло, добре знала місцевість. Хоча всього передбачити, мабуть, таки неможливо. Адже ще одна «фішка» пригодницьких гонок — несподіванки.
 Що гірше, то краще
...Першу ніч на «Marmot-марафоні» добряче дощило. «Це добре», — зауважив один з організаторів гонки Михайло Чухран. Мовляв, якби погода була хорошою, було б не так цікаво. «Пригодницькі гонки проводять в природних умовах. І ці марафони між собою не схожі. Змінилася погода — і вже інші умови гонки. І ще організатори завжди намагаються придумати на трасі щось нове, несподіване. Скажімо, в «Marmot екстрім-марафоні» є етап, де потрібно спуститися зі сніжного карнизу. В інших гонках — інші цікавості», — розповідає Олександ Олівсон. Іноді організатори в описі майбутніх гонок серед спортивних дисциплін, передбачених на маршруті, називають «секретні дисципліни». Вони залишаються секретом для учасників гонки до останнього моменту. А щодо екстремальних умов, то на одному з недавніх українських марафонів спонтанно виникло гасло: «Що гірше, то краще!»
 Дійти до фінішу
Отже, у гонці класу «експедиція» «Marmot екстрім-марафону» стартувало 13 команд. А до фінішу з них дійшли лише три — ужгородська «Travers», що виграла і минулорічну гонку в Чернівецькій області, жіноча команда з Москви «Arena» та київська «Milo». Окрім них, на призові місця претендували, але не вклалися в час українсько-російська команда «Сampus» (учасники з Києва, Ужгорода, Бєлгорода) та «Irbis» (Київ, Чернівці). Для решти така «експедиція» виявилася заважкою, і вони зійшли з маршруту. Чи нормально це? Михайло Чухран розповідає про участь української збірної у етапі світового чемпіонату пригодницьких гонок: «Етапи світового чемпіонату проходять у різних країнах. Один з них проводиться в Польщі. Поляки єдині в світі організовують п’ятиденну зимову гонку…
...Отже, завдання, яке ставлять перед собою марафонці, залежить і від потенціалу команди, і від складності гонки. ...Спорядження перед гонкою перевіряємо. Перед стартом усі учасники страхуються. Але відповідальність кожен у першу чергу несе сам за себе». Організатори не лише складають маршрут, придумують завдання (як-от: переправа через ріку, водоспад; спуск зі сніжника, скелі і т.п.), але й вивчають трасу, самі випробовують її на прохідність. Контрольний час, за який марафонці мусять пройти всі контрольні пункти (пропуск КП обертається суттєвим «штрафом», а пропуск двох КП — незарахуванням гонки), не береться з неба.
Мазохісти чи нормальні люди?
Ну ось, ще одна пригодницька гонка позаду. Учасники роз’їжджаються, щоб відпочити, відіспатися, зайнятися звичною справою (адже вони не професійні спортсмени — на життя заробляють не гонками). «І нащо воно вам потрібно?» — питали ми перед стартом у «капітана Лома». А він відповідав: «Щоб приємно провести вихідні...» І що за приємність, здавалося б, отак знущатися над собою? Олександр Олівсон, який з 2000 року періодично-регулярно збирає таких от «мазохістів», а сам ще багато років до того почав займатися альпінізмом, дає вичерпну відповідь: «Людині властиве бажання долати себе». (Тут хочеться зауважити, що пригодницькі гонки у світі ще називають «гонками виживання»). Більшість марафонців (особливо експедиційників) стараються не пропустити жодного подібного змагання, тобто постійно тримають себе у формі і «приємно проводять вихідні».
До речі, найближчий у часі екстрім-марафон відбудеться 8–10 червня поблизу міста Сколе у Львівській області (календар гонок на літо публікувався в минулому числі журналу)...
1У пригодницьких гонках використовують лише силу м’язів, і в жодному разі не вдаються до моторизованого транспорту.
| |
Про нас
;)
;)
;)
;)
;)
