|
|
|
|
|
|
| |
|
|
Жовтень видався плідним. Пропонуємо достатньо широкий «асортимент» гірських мандрівок: і Прикарпаттям, і Закарпаттям, і Бескидами Сколівськими, і Бершадами з іншого боку кордону — в Польщі. Наші кореспонденти випробували на собі навіть художній гірський туризм і разом з митцями по-мистецьки обсервували краєвиди навколо Славського. Художники, зрозуміло, приїхали в гірськолижний курорт без нарт, але з мольбертами. Суцільне замилування осінніми Карпатами. Хоча, беручи до рук це число журналу, ви, мабуть, не будете розраховувати на ідилічність загальної картини. Реалістичності їй, безумовно, додадуть, скажімо, інтерв’ю з екологом академіком Олегом Адаменком та нарис «Велике гуцульське весілля» письменниці, уродженки високогірного села Галини Петросаняк. Що стосується першого, то розмова з професіоналом дозволяє подивитися на гори очима науковця і критично оцінити екологічну ситуацію в Карпатах, побачити справжні причини її неблагополуччя. Що ж до другого, то  текст справедливо руйнує «сувенірний» міф про завжди гонорових, благородних, героїчних гуцулів. Втім, колоритність їх таки очевидна. Надто, коли ваш співрозмовник — гуцул, колекціонер музичних інструментів з Верховини Роман Кумлик, а тема розмови — дримба (читайте публікацію «Музика гір»). Загальне враження від осені в Карпатах підсолодить вам яблучний леквар — довго й терпляче варений для вас нашими «кухарями» в одному із закарпатських сіл.
Ну, а хто втомився ходити горами, може поїхати, скажімо, до невеличкого, але тисячолітнього, не розпопуляризованого, але вартого уваги Белза на Львівщині. Або значно «розкрученіший» варіант — золота Прага в період золотої осені.
Ще трохи реляксу — і будемо зустрічати зиму.
Редколегія |
|
 |
|
 Туристичний маршрут через гору Рокита (1111 м), запропонований на сторінках журналу, дещо відрізняється від інших карпатських. Він нескладний, і здійснити його можна у період з ранньої весни до пізньої осені протягом одного дня. З верхівки цієї гори видно майже половину Гуцульщини. Маршрут можна ускладнити, якщо з Рокити продовжити подорож через гори Петраш (1047 м), Мокрицька (950 м) і зійти у село Білі Ослави або ж у сторону гори Яворова (997 м), Маковиця (988 м) та вийти до села Делятин Івано-Франківської області. В усіх селах, що зустрічаються на шляху маршруту, добре транспортне сполучення із районними та обласним центром. Щасливої подорожі! 
|
 |
 Позачасовість Язлівця, розташованого біля міста Бучач Тернопільської області, можна відчути, уже під’їжджаючи до нього з боку селища Товсте. Перед вами несподівано виникне Язловецький замок-фортеця, захопить панорама каньйону. У середині XVIІ століття фортеця була одним із найукріпленіших форпостів і без того надукріпленого Поділля. Та згодом втратила оборонне значення і домінантою став палац, що розташувався в нижній частині замку. Зараз на території палацу діє жіночий монастир Сестер Непорочниць. З дозволу настоятельки в монастирі можна оглянути будівлю, навіть залишитися тут на ніч. Ще однією потужною спорудою Язлівця, окрім замку, є Успенський костел, збудований у 1589-1590 роках. Втім, в Язлівці — раніше місті з королівськими привілеями, тепер селі — ще чимало історико-архітектурних об’єктів, вартих уваги мандрівника.
|
|
|
 Фотоспадщина істинного коваля галицької фотографії Ярослава Коваля (1908-1997) налічує десятки тисяч знімків. Усе своє життя він присвятив фотомистецтву. Особливість стилю фоторобіт Коваля в тому, що автор природно й невимушено передавав портрети простих горян та видатних особистостей. Цінними вважаються й етнографічні фотозбірки з різноманітних закутків карпатського регіону. Будучи також поетом, репортером, він легко, з вродженою кмітливістю та гумором промовляв до своїх читачів. Про цю душевної краси й таланту людину залишились не тільки теплі спогади — більша частина робіт фотографа, що не розійшлися по приватних колекціях, знаходяться зараз в музеї автора у рідному селі Цінева на Івано-Франківщині.
|
|
 Сам Господь створив для заготівлі сіна Карпатські схили й долини. Сінокоси в горах відбуваються по різному: у долинах косять тричі за сезон на відміну одного покосу у високогір’ї. Це не просто робота — за цим ціла філософія, ментальні особливості мешканців Карпат. Адже на неродючих, малопридатних для землеробства гірських землях питання заготівлі сіна та отави тісно пов’язане з питанням виживання горянина. Як косили у давнину і як косять зараз, як зберігають та використовують сіно дізнаєтесь із розповіді мешканця гір, закарпатського письменника Петра Мідянки.
|
|
|
У номері ще багато чого цікавого:
— Свидовець у хмарі й Чорна Тиса в чаші
— Веломани відкрили Красію
— ...І сказав Володар: "Ту стань!"
— Осінь з присмаком кави
— Прутик до прутика
— Чужі на своїй землі: забуті форти Перемишля
— Це солодке слово - наливка
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
Про нас
