| |
 Фома: «Мрію вставати вдосвіта і косити траву»
текст: Наталія КУШНІРЕНКО
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО
(Матеріал подається в скороченні)
 Сергій Фоменко, він же Фома, фронтмен гурту «Мандри», почав кар’єру артиста у вісім років. Щоразу, коли видавався вільний від школи ранок, він умикав вініл із Адріано Челєнтано та починав вибивати двома лінійками диван. Спробував би хтось тоді не погодитися, що то — ударна установка. Згодом він змінив диван на баян і з ним закінчив музичну школу. Але у свої шістнадцять цілковито віддався гітарі. З нею більше двох років мандрував автостопом по містах України, Білорусі, Прибалтики, Росії. Повернувшись до Києва, працював у культурній сфері — був двірником у КиєвоПечерській Лаврі, гардеробником в Археологічному музеї, монтувальником сцени в Молодіжному театрі, кур’єром і діджеєм на радіо, співав у столичних переходах пісні, які писав сам. З 1997 року Сергій Фоменко пише тексти пісень і музику професійно — з гуртом «Мандри» подорожує просторами країн і музичних стилів.
 — Сергію, переспів повстанської пісні «Сьогодні нас Карпати зустрічають» твоя остання робота?
— Найсвіжіша. Я виконав цю пісню на сцені фестивалю «Молода Гвардія», який вистрілив у Києві 19 лютого. Фест засвітив невідомий для багатьох пласт української героїчної пісні і став, без пафосу, відкриттям. Я сам для себе відкрив цю пісню десь місяць тому. Олег (Скрипка, засновник і організатор фестивалю — ред.) запропонував кілька варіантів, я послухав і вибрав: «Сьогодні нас Карпати зустрічають, а завтра знов Волинь вітає нас, відтак поїдем просто аж на Київ, Полтаву, Харків і рідний нам Донбас...» Круто, як для 40х років минулого століття. Я співав і відчував, що росте мій дух. Патріотична лірика як документ часу і документ емоцій, як відбиток героїчної доби, має дуже потужну енергетику. Коли слухати диск1, це також відчутно.
 — Ти є автором майже всіх пісень групи «Мандри». Куди зник ваш виразний ліричний фолк, фолкрок? Вийшов диск «Дорога» — і Фому слухачі не впізнали...
— Зміна у стилі «Мандрів» справді є. Почалася вона з громадянських пісень «Не спи, моя рідна земля», «Знову день переходить у ніч». В такій же стилістиці зроблена «Дума про Кармелюка» — це зовсім нова пісня, звучить поки що лише на концертах. Захотілося трохи відійти від етностилю, принаймні в альбомі «Дорога». Ми додали трохи реггей, електроніки, диско. Експериментуємо, бо не хочемо бути групою, яка засіла в якійсь одній ніші — наприклад, фолкроку — і втішається. Ми граємо дуже розмаїту музику — і фолк, і панк, і рок, і поп, і романси, бо хочемо бути різними. Тому на запитання про стиль я кажу: немає вузького визначення, є музика в стилі «Мандри»…
— Пишеш на емоційному підйомі?
— Частіше — після нього. Але взагаліто — без правил. Мелодія переважно приходить, коли сама хоче. Немає передчуття, що осьось, зараз вона станеться. Показова історія: спав, і мені наснився звукоряд. Прокинувся, включив свій мобільний, наспівав і записав ноти. Ранком глянув — дуже класна мелодія, схожа на весільну коломийку, почав з нею працювати. Якщо би не зберіг, точно забув би. Буває й поіншому: приходить бажання взяти гітару і щось пограти. Сидиш отак, торкаєш струни — і рядок за рядком складається пісня.
— Яка з пісень є для тебе найдорожчою — найбільш випещеною, викоханою, а може —вимученою?
— Все ж таки «Не спи...». У створення цієї пісні і у її виконання ми, всі «Мандри», вклали найбільше емоцій…
 — На лижах катаєшся?
— З гір — ні.
— А з чого?
— Люблю ходити на лижах — гуляти на бігових по більшменш рівнинній місцевості. Гірські лижі, на мій погляд, — мейнстрім. Тому в горах я віддаю перевагу санкам. У мене є великі сани, і без них не минає жодна зима в Києві. Як є сніг, я йду, наприклад, у Ботанічний сад на Печерську. Там прикольні гірки, і я там катаюся. По вечорах, буває, так катаюсь, аж гай шумить. Якось аж санки поламав…
— Стиль життя групи «Мандри», отже, цілком відповідає її назві?
— Маємо раз на рік коротку відпустку. І як випадає нагода, а ми стараємося, щоби вона випадала, подорожуємо всі разом. Як от по Бугу і по Дністру на катамаранах. Наш сплав Dnisterблюз — ото була справжня мандрівка. Ніякого тобі пафосу, офіціозу. У кожного — весло і спальник, на всіх — одне небо, одна річка, один дощ і один вогонь в кінці дня. А місця які! А які сюжети...
Якось пристали до берега, щоби купити овочі. Село — глушина: кілька хат, стара церква, магазин. Дід накопав нам картоплі зі свого городу, здоїв козу. Пішли до церкви, а ноги босі, брудні, мусили їх об траву витирати. Батюшка в храмі співав — ми сльози тамували. Отримали такі сакральні відчуття! Повертаємося до магазину, а там конкретна більярдна, і на «Однорукому бандиті» в фойє вусатий дядько з донькою грає... Якби не гітара на борту, я б зовсім відірваним себе відчував…
— До кожної з десятьох пісень на диску «Мандри в Країні мрій» ти написав віршований вступ. Що іще подаруєш найближчим часом своїм прихильникам?
— За планом цієї весни ми маємо перевидати альбом «Дорога». До нової редакції додамо ремікси пісень «Любов», «Ти в серці моїм», «Дорога», три кліпи на ці пісні і цілком нову річ «Будемо разом». А от що буде далі — surprise! Зараз ми працюємо в студії, записуємо матеріал, а що воно з того вийде? Я вірю, що є великий Божий задум і що людина живе відповідно до нього. Тому ретельно своє життя не розплановую і в далеке майбутнє не зазираю.
— Але мрієш?
— Ще й як. Мрію видати тексти пісень «Мандрів» — деякі з них цілком самодостатні поезії. Мрію мати будиночок десь високо в Карпатах, і щоби недалеко було джерело. Мрію вставати вдосвіта і косити траву. І дихати, дихати смачнючим карпатським повітрям.
Для мене, людини придніпровських степів, у повітрі розчинена сама магія гір. Вийшов на пагорб, вдихнув на повні груди — і відчуваєш, як змінюєшся. Плечі розправляються, голова підводиться, очі горять. Орел стаєш — не чоловік. Гори підносять дух людський, принаймні саме це я відчуваю. Карпати, Альпи, Піренеї, Кримські та Балканські гори, які я знаю — всюди однакові відчуття. А коли повертаєшся додому, в цей наш урбанізований світ, і знову занурюєшся в химерну пластикову метушню — welcome to hell — то втрату цього піднесення носиш довший час, як глибоку скалку в серці. Щем гоїть знання: є гори, а в горах є спокій, велич, інший світ...
1На фестивалі був презентований диск «Українська героїчна пісня», який склали 15 композицій у виконанні, зокрема, Тараса Чубая, Марічки Бурмаки, гуртів «Тартак», «ВВ», «Мандри».
| |
Про нас
